Дослідники розробили оригінальний метод, який дозволив «подивитися» на глибинні верстви Сонця та оцінити, як саме зірка поглинає енергію. Відкриття допоможе більше дізнатися про еволюцію та внутрішню будову нашого світила. Подібно до того, як геофізики «просвічують» Землю, геліосейсмологи «слухають» Сонце, аналізуючи вібрації, що генеруються в його надрах і викликають коливання на поверхні світила. Реєструють ці «акустичні хвилі» за допомогою космічних обсерваторій та наземних телескопів: розшифрування частот та амплітуд дозволяє фактично «просвітити» зірку, обчисливши її температуру та щільність. Почути, як саме звучить Сонце, можна на сайті NASA.
Взявши за основу власну геліосейсмічну методику, міжнародна дослідницька група під керівництвом Гаеля Бюльдгена (Gaël Buldgen) з Льєжського університету (Бельгія) за допомогою комп’ютерного моделювання відтворила умови всередині зірки – щільність, тиск, розподіл хімічних елементів та температуру. Результати наукової роботи опубліковані в журналі Nature Communications.
Йдеться про дуже важливу властивість речовини — непрозорість сонячної плазми, тобто її взаємодію з випромінюванням у надрах зірки. Цей процес впливає на перенесення енергії від ядра до поверхні світила: чим вища непрозорість, тим повільніше тепло «пробирається» назовні. Точне знання цієї величини дозволяє розраховувати вік зірок, їх еволюцію та внутрішню будову, а будь-які неточності впливають на існуючі моделі пристрою світил.
Раніше, окрім теоретичних обчислень, дослідники намагалися відтворити екстремальні сонячні умови в лабораторіях, зокрема на установці Z Machine у Сандійських національних лабораторіях (США), проте результати серйозно розходилися з теоретичними прогнозами. Оскільки геліосейсмологія дає масштабнішу картину, охоплюючи цілий діапазон температур і тиску в надрах зірки, автори нового дослідження дізналися, де саме ті
Результати показали, що в районі переходу до конвективної зони — області, в якій речовина починає активно вирувати і перемішуватися — непрозорість сонячної плазми приблизно на 10% вища, ніж передбачали більшість моделей. Щобільше, деякі теоретичні значення було завищено майже на 30-35%.
