Палеонтологи провели сканування галереї печери Хонсека в Іспанії, де у 2021 році виявили сліди невідомої тварини. На основі створених тривимірних моделей учені дійшли висновку, що ці відбитки, найімовірніше, належать печерному ведмедю. У подібних випадках вид визначають як Ursichnus europaeus. Це перший раз, коли такі сліди зафіксували на Піренейському півострові, а залишив їх звір приблизно 27–28 тисяч років тому.
Печерні ведмеді стали відомими завдяки, зокрема, ілюстраціям Зденека Буріана (Zdenek Burian) у книзі «Prehistoric Animals» (1956). Переважно ми дізнаємося про давніх тварин за їхніми скам’янілими рештками, але в деяких випадках палеонтологам щастить виявити навіть м’які тканини чи муміфіковані тіла (збережені, наприклад, у вічній мерзлоті). Водночас існує й інший тип викопних свідчень — іхнофоссилії, тобто сліди будь-якої діяльності тварин (ходьби, бігу, плавання, гніздування тощо), що допомагають краще зрозуміти їхню екологію та еволюцію пересування.
Окремі види відомі лише за такими відбитками й отримують статус іхнотаксонів. Так, у румунській «ведмежій печері» (Уршилор) 2011 року знайшли скам’янілі відбитки лап, які ймовірно належали Ursus spelaeus (печерному ведмедю). Проте стовідсотково довести, що їх залишив саме цей вид, складно, тому німецький палеонтолог Каюс Дідріх (Cajus Diedrich) запропонував називати подібні знахідки Ursichnus europaeus.
Новий ланцюжок ведмежих слідів вдалося виявити в печері Хонсека (Cueva de Honseca) на півночі Іспанії. Хоча про відкриття повідомили ще 2021 року, доти не знали, яка тварина їх залишила та скільки їм років. Загальна довжина печери становить 3,6 кілометра, а частина слідів була пошкоджена туристами, які відвідували ці зали з 1970-х років. Нещодавно іспанські дослідники опублікували в журналі Ichnos статтю, де описали сліди та визначили вид тварини.
Учені ідентифікували 16 відмітин, що складаються з трьох елементів: п’яткової подушечки, пальців і кігтів. Середній розмір слідів передніх лап становив приблизно 13 сантиметрів у довжину й 14,6 сантиметра в ширину, а задніх — 15,6 і 12,5 сантиметра відповідно. Щоб отримати точні дані, дослідники відсканували печеру у високій роздільній здатності, створили 3D-моделі відбитків і зіставили результати з уже відомими іхнотаксонами з інших місць, приміром, із французької печери Шове.
Поставши перед питанням, чи були це сліди бурого ведмедя (U. arctos), чи печерного, фахівці звернули увагу на форму пальців, розмір кігтів і розвиненість підошовної подушечки. Ці характеристики більшою мірою відповідають «портрету» Ursichnus europaeus, на що вказував і Каюс Дідріх. Це перша знахідка такого типу на Піренейському півострові.
Судячи з розмірів слідів, більшість відбитків належить відносно молодому ведмедю вагою приблизно 100 кілограмів, проте деякі добре збережені сліди, ймовірно, належать тварині масою до 438 кілограмів. Питання про те, чи печерний ведмідь був більшим за бурого, все ще відкрите — за різними оцінками, він міг сягати від 500 до 800 кілограмів, у той час як бурий важить у середньому 400–600 кілограмів.
